Марихуана Ganja Бошки Шишки конопля Красный Сулин

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Але, ей, чуваки! Вот расскажу вам историю из моего недавнего прошлого. Как я смекнул какую-то пасхалку, закинулся шишками марихуаны и оставил свою работенку на дядю.

Все началось с телеги. Один мой знакомый, парень такой странный, подсказал мне, что в этом мессенджере можно найти все, что угодно. От подружек до самых крутых закладок. И между прочим, это была правда!

Так вот, я, разбираясь в этой кибер-торговле, наткнулся на одну шикарную закладку со сверкающими шишками марихуаны. У меня сразу закружилась голова от того, как эти штуки могут повлиять на мою восприимчивую психу.

И знаете, чуваки, я почувствовал сильнейшую тягу к этой штуке. Казалось, что она зовет меня, манит своими ароматами и обещает незабываемое путешествие.

Ну что ж,

скажу я вам,

я не мог пройти мимо такого соблазна!

Так что, я решился и сделал заказ.

Я ждал, как дитя,

с нетерпением занюхал это чудо,

и понеслось, друзья мои, понеслось!

Ну и как только я попробовал, сразу стало понятно, что это не просто травка, это что-то большее! Я словно проник в другое измерение, где все было тусклое, а я стал особенным, великим!

Вот тогда-то я и радикально изменил свою жизнь, да, да! Я бросил работу на дядю, потому что понял, что есть вещи гораздо важнее, чем страдать от нудной рутины. Прорыл себе новую смысловую коммуникативность. Мы идем по наркоманской дороге, ищем новые ощущенья, скоро стану настоящим героиновым философом, и наконец-то пойму, что такое смысл жизни. с

Теперь я живу по-фасту, без ограничений и давления общества.

Понимаете, я по другому стал смотреть на свою жизнь. Я поправляюсь все чаще и чаще, чтобы чувствовать себя настоящим нереальным белым. Все стало на столько ярким и реальным, что я не хочу отказываться от этой жизни

Понимаю, что мое окружение может относиться к этому скептически, но я не собираюсь поступать по их правилам. Я сам решаю, что для меня лучше.

Я выбирал свободу, а не гнуть спину под дядины заветы, Я иду своим путем и гоню свои закладки, Ни на кого уже не смотрю, а лишь на себя. Смотрите, все выйдет на дно раньше или позднее, но я точно знаю - я не позволю себя таким судьбе. Я довольно глубоко украился в своем новом мире, и оттуда мне не хочется выбираться. И кто знает, может быть, это моя участь?